Родина загиблого воїна з Полонщини Юрія Шуляра закликає підписати петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно. Військовий загинув під час бою за Донеччину, боронячи країну від російських окупантів.
Хто повідомляє: Полонне.City
У чому суть
Сестра загиблого захисника, Анна, звернулася до редакції Полонне.City з проханням допомогти поширити петицію про посмертне присвоєння Героя України для її брата — Юрія Шуляра, аби зібрати якомога більше підписів.
Народився Юрій у селі Велика Березна, що на Полонщині, у багатодітній сім'ї. Як найстарший брат він замінив для молодших батька.
“Він був хорошою людиною, завжди приходив на допомогу, ніколи нікого не залишав у біді”, — розповідають рідні.
З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій рвався захищати наш спокій. За станом здоров'я його довгий час не приймали на військову службу, але 12 березня 2025 року потрапив під загальну мобілізацію.
Чоловік без заперечення та спротиву став на захист держави, сказавши для мами: “Колись потрібно ставати чоловіком”. Юрій Шуляр пішов на війну, залишивши вдома 4-річну дочку Настю та посивілу матір, яка вже три роки воювала головою та серцем з середнім сином Павлом. Тоді ще ніхто не знав, що їй судилося пережити ще жахливішу війну, яка не приходить навіть в найстрашніших снах.
Долучившись до лав Збройних сил, військовий Юрій Шуляр проходив навчання в Десні. Потім його відправили в Суми, а звідти на Донецький напрямок.
21 травня 2025 року страшна звістка прийшла в родину — Юрій зник безвісти.
“Ми його шукали в полоні та госпіталях. Найстрашніше було телефонувати в морги”, — згадують рідні.
27 травня для сестри Юрія пролунав найстрашніший дзвінок в її житті. У телефоні вона почула голос, який їй промовив: “Ваш брат Шуляр Юрій Миколайович відданий на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув на полі бою 21 травня 2025 року в районі населеного пункту Попів Яр Краматорського району Донецької області”.
2 червня 2025 року пройшло прощання з Героєм в його рідному селі Велика Березна. Поховали воїна на місцевому кладовищі. Йому назавжди залишиться 32 роки.
З того моменту вся родина не може змиритися з горем та болем.
4-річна донька залишилася сиротою, мати сивою та з великою раною на серці. Четверо братів та сестра — без брата, який був для них батьком та другом. Дружина — без опори та підтримки. Маленький племінник не встиг познайомитися з своїм дядьком, який дуже його любив та чекав. Вони встигли лише раз поговорити по відеозв'язку перед загибеллю.
“Щоразу приходячи на кладовище, я розповідаю для сина: “Твій дядько Герой, він на найвищій хмаринці спостерігає за тобою та оберігає тебе. Він дуже тебе любить та бачить, як ти зростаєш”. Я буду і надалі розповідати сину, що його дядько Герой і він віддав своє життя за усіх нас”, — поділилася сестра Юрія, Анна.
Підписати петицію про посмертне присвоєння звання Героя України для Юрія Шуляра можна за посиланням.
