Вона завжди знала, що хоче допомагати людям. Спочатку мріяла бути лікарем, але знайшла своє справжнє покликання в психології.
Сьогодні Ірина — лікарка-психологиня Полонської лікарні ім. Н. Говорун, вірить: щире слово й увага можуть змінити життя на краще.
Шлях, що почався з дитячої мрії
Ірино, коли Ви зрозуміли, що хочете бути саме психологом?
“Мрія допомагати людям у мене була з дитинства. Я уявляла себе лікарем, який лікує, рятує, підтримує. Вже під час навчання зрозуміла, що хочу бути ближче до людської душі, адже психологія дозволяє бачити людину цілісно — не лише тіло, а й емоції. Тому коли я відкрила для себе психологію, зрозуміла, що можу поєднати ці два покликання”, — розповідає Ірина.
Вона народилася на Житомирщині. Закінчила Національний медичний університет імені О.О. Богомольця за спеціальністю лікар-психолог, медичний психолог. Інтернатуру проходила у дитячій лікарні «Охматдит». Саме там, серед лікарів, дітей і батьків, Ірина усвідомила справжній сенс професії.
Шлях, що почався з дитячої мріїФото: Архів героїні
“Охматдит” дав мені головний урок — цінувати життя й кожну мить спілкування з людиною. Там немає випадкових розмов. Кожне слово може стати для когось опорою”.
Психологія як постійний рух
Ірина з тих фахівців, які постійно навчаються. Вона має освіту гештальт-психотерапевта, вивчає психосоматику, а також пройшла базові курси із сексології.
“Мене завжди цікавить, як тіло й душа взаємодіють. Людина може мовчати про свої переживання, але тіло все одно говорить і психолог має це почути”
Постійні семінари, інтенсиви, робота з колегами — частина її щоденного розвитку. Вона впевнена: психолог не може зупинятися, бо кожен новий досвід — це ще одна можливість краще зрозуміти людину. Але найбільший досвід вона отримала не на навчанні.
“Я мама доньки, якій зараз 15 років. Вона має аутизм і не розмовляє”
“Я мама доньки, якій зараз 15 років. Вона має аутизм і не розмовляє”Фото: Архів героїні
“Це був важкий, але безцінний досвід: він навчив мене глибокого співчуття, розуміння та підтримці людей, які стикаються зі складними ситуаціями чи проблемами зі здоров’ям”, — ділиться психологиня з журналістами Полонне.Сity
Фото: Архів героїні
Мрія — створити власний простір довіри
“Зараз я працюю лікарем-психологом і медичним психологом у Полонській лікарні, а саме: у паліативному відділенні. Мрію відкрити у Полонному власний психологічний кабінет — місце, де кожен зможе отримати підтримку”
У своїй роботі Ірина використовує різні техніки, за потреби проводить діагностику та підбирає індивідуальний підхід для кожного. Її сесії тривають 50 хвилин — і за цей час у людей часто відбуваються глибокі трансформації. Вона працює як онлайн, так і офлайн, гарантуючи конфіденційність і довіру, на яких базується її підхід.
Фото: Архів героїні
“Я хочу, щоб люди знали: просити про допомогу — це нормально. Психолог — не суддя і не вчитель. Ми поруч, щоб допомогти знайти сили”
