"Найбільше мені подобається бачити, як люди починають себе любити. Коли людина приходить із комплексами, а з часом розкривається, тримає спину рівніше, посміхається, починає захоплюватися собою — це, мабуть, найцінніше у моїй роботі”
Хороший тренер — це той, хто не просто показує вправи, а передає любов до спорту, заряджає енергією, вчить думати та вірити в себе” — ділиться своєю життєвою історією з Полонне.Сity фітнес-тренер Сергій Музиря
Фото: Cергій Музиря
Розкажіть трохи про себе — звідки Ви родом, де минуло Ваше дитинство?
Я родом із Полтавщини — Миргородського району, села Великі Сорочинці. Це славнозвісне місце, де народився Микола Гоголь і де відбувається легендарний Сорочинський ярмарок, про який він писав у своїх творах. Там пройшло моє дитинство — серед простих людей, справжньої української природи й того особливого духу, який дає основу на все життя.
Зустріч, що змінила все
Як переїхали у Полонне?
У Полонне я переїхав близько двох років тому. На той час я працював у цирку — ми приїздили сюди на гастролі, і мені доводилося жити в місцевому готелі. З часом це місто стало мені ближчим: я познайомився з Ірою, закохався і зрозумів, що хочу залишитися саме тут. Так усе й почалося — з подорожей, виступів і одного знайомства, яке змінило моє життя.
Як Ви прийшли у спорт?
Спорт у моєму житті — з самого дитинства.
Я ходив на турніки, бруси — як кожен хлопець, який поважає себе, хотів бути сильним і витривалим. Потім понад дванадцять років займався брейк-дансом: їздив на змагання, займав призові місця, мав власну команду. А хто знає брейк-данс — розуміє, що це не для слабких. Після цього я потрапив у цирк, де фізична підготовка теж грає велику роль. Я продовжував тренуватись: турніки, бруси, віджимання. А коли в житті настав непростий період, я прийшов у спортзал — і саме там познайомився з тренером, який змінив мене не лише фізично, а й ментально.
Робота в цирку — це одна з найкращих сторінок мого життя
Робота в циркуФото: Сергій Музиря
До того, як стати тренером, Ви 10 років працювали артистом у цирку. Якою була ця сторінка Вашого життя?
Робота в цирку — це одна з найкращих сторінок мого життя.
Це неймовірне відчуття — виходити на арену, показувати свою майстерність і холоднокровність, бачити, як люди усміхаються й радіють. Ці емоції неможливо забути.
Мені дуже подобалося працювати в цирку. Я багато подорожував, бачив чудові місця, знайомився з розумними, добрими й щирими людьми. Україна — неймовірно красива країна, а люди в ній — світлі та відкриті. Особливо приємно було бачити усмішки дітей, чути їхній сміх, відчувати, що ти приносиш людям радість.
Чи допоміг досвід у цирку в роботі тренера?
Для мене — це не просто робота. Це частина життя, це стан душі.
По-перше, цирк навчив мене спілкуватися з людьми. Коли ти постійно подорожуєш, зустрічаєш безліч різних людей — доводиться швидко знаходити спільну мову, підлаштовуватись, розуміти людину. Саме це дуже допомагає мені зараз у роботі тренера: я легко знаходжу підхід до кожного клієнта.
По-друге, цирк дав мені дисципліну. Там, як і у спорті, без неї ніяк. Якщо ти не зібраний — номер не вийде, а команду — підведено. Ця звичка допомагає не лише у спорті, а й в усіх сферах життя.
Робота в циркуФото: Сергій Музиря
І ще одне — цирк подарував мені багато мудрих знайомств. Я бачив талановитих, розумних людей, переймав у них щось своє. І тепер ділюся цими знаннями та досвідом зі своїми клієнтами.
Я усвідомив це ще тоді, коли виходив на манеж. У цирку я розумів: моє тіло має мати гарний вигляд, щоб люди дивились і захоплювались. Це мотивувало мене тримати себе у формі та працювати над собою.
Коли зрозуміли, що хочете пов’язати життя саме з фітнесом?
Остаточно я зрозумів, що спорт — це моє покликання, коли зустрів свого тренера. Саме тоді все стало на свої місця.
ТОП-3 факти, які найбільше дратують фітнес-тренера
Робота в заліФото: Полонне.City
Скільки років Ви працюєте фітнес-тренером?
Понад два роки я працюю фітнес-тренером у нашому місті. За цей час я допоміг багатьом людям змінити себе — не тільки фізично, а й ментально. Для мене це не просто робота, це справа життя.
Що вам найбільше подобається у роботі з людьми?
Найбільше мені подобається бачити, як люди починають себе любити. Коли людина приходить із комплексами, а з часом розкривається, тримає спину рівніше, посміхається, починає захоплюватися собою — це, мабуть, найцінніше у моїй роботі. Це справжній скарб, коли ти бачиш результат не лише у дзеркалі, а й в очах людини.
ТОП-3 факти, які найбільше дратують фітнес-тренера
Не подобається, коли запізнюються на тренування або скасовують їх за 10–20 хвилин до початку. Це неповага до часу — і свого, і мого. Це моя особиста думка.
Не подобається, коли мене обманюють. Наприклад, кажуть, що не їдять жирну їжу, а я бачу, що це не так. Але насправді вони обманюють не мене — вони обманюють самих себе.
Також не люблю, коли порівнюють з іншими тренерами. Кожен тренер — індивідуальний, у кожного свій стиль, свій підхід і своя енергія. Це не про змагання, це про шлях.
І ще — коли людина начитається або надивиться YouTube, і починає “умнічати”. Замість того щоб довіритись і слухати фахівця, вона створює собі плутанину в голові.
Девіз: never give up
ТренуванняФото: Полонне.City
Спорт для Вас — це професія, стиль життя чи щось більше?
Для мене спорт — це не робота і не хобі. Це спосіб життя. Це лайфстайл, у якому ти ростеш, дисциплінуєш себе і стаєш кращим щодня.
Як спорт вплинув на Вас, як на особистість?
Спорт зробив мене дисциплінованим — це перше. Але не тільки в спорті, а й у житті. Я став більш хоробрим, спокійним, навчився контролювати себе та свої емоції. Загалом, коли я потрапив у спортзал, моє життя повністю змінилося. Я став іншою людиною.
Є якісь власні принципи або девіз, яким Ви керуєтесь у житті?
Девіз: never give up
Не кожен, хто називає себе тренером, є справжнім тренером
Тренер, як наставник: який він? Хто є наставником для Вас?
Я вважаю, що справжній тренер — це більше, ніж просто людина, яка показує вправи. Він як старший брат, як друг, як духовний орієнтир. Він поруч тоді, коли важко, коли треба підтримати, підштовхнути, надихнути. Саме таким має бути тренер.
Моїм наставником є Юрій Савчук, найкращий тренер, якого я зустрічав. І знаєте, хочу наголосити: не кожен, хто називає себе тренером, є справжнім тренером. Я бачив багато спортзалів, багато тренерів у різних містах — і точно знаю, що справжній професіонал відчувається одразу.
Які цілі ставите перед собою сьогодні — у спорті та в житті?
Мої цілі у спорті — постійно піднімати планку. Бити власні рекорди, ставати кращим, сильнішим, гарнішим. Я хочу розвиватися не лише в одному напрямку, а в різних — вчитись, вдосконалюватись і рости як спортсмен і як людина.
І наостанок: яку пораду дали б тим, хто тільки думає зробити перший крок у спорті?
Все просто: just do it!
