Костелу святої Анни вже понад 400 років, і за цей час він став справжньою фортецею Полонного. Але чи знали ви, що його могли підірвати ще у 37-му, якби не відвага звичайних полончан? Або про те, що під вашими ногами, у підземеллях храму, колись була справжня в'язниця? Від секретів давніх будівельників до трагічних знахідок у підвалах – це історія, яку має знати кожен, хто називає Полонне своєю домівкою.
Костел св. Анни у Полонному
На високому пагорбі над Хоморою, де колись гриміли битви та височіли замкові мури, стоїть споруда, що є справжнім серцем Полонного. Костел святої Анни – це не просто пам’ятка архітектури національного значення. Це німий свідок чотирьох століть нашої історії: від княжої величі Острозьких до трагічних сторінок радянського терору. Сьогодні Полонне.City відкриє вам маловідомі факти про будівлю, яка вистояла там, де руйнувався камінь, але не людська воля.
Фундамент на вдячності та секрети міцності
Історія храму розпочалася у 1593 році. Його засновник, князь Януш Острозький, був постаттю непересічною – першим із легендарного роду, хто перейшов з православ’я в католицизм. Проте будівництво костелу не було лише політичним кроком. Це був акт глибокої любові та вдячності матері, Зофії Тарновській, яка виховувала сина у вірі.
Князь Януш Острозький Фото: фотофонд ЦДІАК України
Зведення такої масивної споруди вимагало неабиякої інженерної хитрості. Будівельники спочатку звозили на підводах землю, щоб зробити цей пагорб ще вищим. А щоб стіни товщиною до двох метрів стояли віками, італійські архітектори використовували особливий розчин на основі вапна.
Чи знали ви? Для виготовлення цього розчину з навколишніх поселень збирали величезну кількість курячих яєць. Білок відокремлювали від жовтків і додавали у суміш – саме цей секрет забезпечив стінам неймовірну міцність, яку не зміг подолати час.
Від замкової каплиці до барокової перлини
Первинно костел був частиною замкових фортифікацій і слугував родовою каплицею Острозьких. Його освятили у 1607 році, проте доля храму була напруженою: у 1618 році його пограбували та спалили татари, а у 1651-му він постраждав від козацьких війн під проводом Максима Кривоноса.
Свого сучасного вигляду у стилі розвиненого бароко храм набув у XVIII столітті завдяки князям Любомирським. Над розбудовою працювали видатні майстри того часу – єзуїти-архітектори Павло Гіжицький та Андрій Ахорн. Саме тоді фасад прикрасили дві вежі, а інтер’єр наповнився витонченою пластикою, коринфськими пілястрами та олійними розписами. Хоча одна з веж була втрачена після пожежі у XIX столітті, костел і сьогодні вражає своєю монументальністю.
Розширення каплиці монастирським архітектором Павлом Гіжицьким у 1726-1728 роках з додаванням двох бічних неф та двох веж
Найтемніші роки: катівня НКВД
Найстрашніший період в історії святині розпочався у 1930-х роках. Комуністична влада перетворила храм на стайню, а згодом – на відділ НКВД. Те, що відбувалося за двометровими стінами у період з 1936 по 1941 рік, замовчувалося десятиліттями.
У підвалах костелу облаштували катівню. Радянська влада робила все, щоб приховати ці злочини, але правда відкрилася аж у 1948 році. Тодішній священник Антоній Хоміцький разом з парафіянами виявили в підвалах рештки 168 осіб.
Людські рештки замучених НКВД в підвалі в каплиці Їжевських на католицькому цвинтарі в м. Полонне (на фото Петро Ящук)
Людей замуровували в стіни живцем, а тіла замордованих парафіян скидали в підвали. Лише в 1948 році, під час відлиги, їх вдалося поховати у семи трунах на місцевому польському цвинтарі. Люди впізнавали своїх рідних через роки лише за дрібницями – в’язаними шкарпетками чи характерними ґудзиками.
Процес перепоховання жертв репресій на польському цвинтарі. Державні органи тоді відмовилися проводити експертизи, тому людей ховали силами громади. Фото: Парафія св. Анни м. Полонне
Масштаби цієї трагедії свого часу досліджувала і наша команда. У архівному відео Полонне.City ми зібрали свідчення людей, які на власні очі бачили ті події та чули розповіді рідних.
Живий ланцюг проти саперів
Але навіть попри цей страх, люди продовжували боротися за свій храм. Навіть у часи найжорстокішого терору полончани не залишали свою святиню. Восени 1937 року до Полонного прибула рота саперів із Новограда-Волинського з наказом підірвати стіни костелу.
Почувши про це, віряни діяли миттєво. Вони прорвалися через оточення військових, взялися за руки і створили «живий ланцюг» навколо храму. Люди молилися щосили, змінюючи один одного годинами. Побачивши таку масову відданість, сапери не наважилися виконати наказ і поїхали геть.
Відродження: музика, що повертає до життя
Після Другої світової війни храм вже не змогли закрити, хоча спроби були. У 1947 році сюди повернувся отець Антоній Хоміцький, який буквально з руїн піднімав святиню. Справжнім символом повернення до нормального життя став орган. Старий інструмент був знищений ще в 30-х роках, але у 1984 році зусиллями громади та майстрів із Риги в костелі знову залунала музика. Орган збирали частинами: щось везли з Прибалтики, щось виготовляли на місці.
Орган. Сучасний вигляд
Нині він має 17 регістрів і вважається одним із найпотужніших у регіоні. Він нагадує нам, що віра і культура завжди сильніші за руйнування.
Сьогодні костел святої Анни – це не просто красива архітектура на пагорбі. Це «свідок» усього, що пережило наше Полонне. Його стіни бачили і велику віру, і страшний біль, але попри всі навали, заборони та спроби підриву, храм залишився стояти.
І вистояв він не лише тому, що був міцно збудований, а передусім завдяки людям. Нашим землякам, які не побоялися стати живою стіною перед саперами, та тим, хто через десятки років проніс пам’ять про правду. Це місце показує: що б не відбувалося навколо, людська гідність і віра завжди сильніші за будь-яке руйнування.
Костел св. Анни
Наступного разу, коли будете проходити повз костел або почуєте звук органа, зупиніться на хвилинку. Згадайте, яку величезну силу та історію зберігає це місце. Нам є чим пишатися, адже поки ми пам’ятаємо про своє коріння – наше місто буде жити та розвиватися.
Щоб ви могли за кілька хвилин побачити цю історію на власні очі, ми зібрали 5 найбільш вражаючих фактів про костел у нашому відео. Коротко про те, що робить цей храм унікальним – дивіться в Reels:
