Будинок Косачів у Полонному: де гостювала Леся Українка

Сьогодні, 25 лютого, Україна відзначає день народження видатної поетеси Лесі Українки. Її життя та творчість тісно пов'язані з різними куточками України, і Полонне – не виняток. У 1890-х роках тут мешкав її рідний дядько Григорій Косач, до якого часто приїздила як сама Леся, так і вся її родина. Полонне.City пропонує згадати, яким був їхній маєток над Хоморою, як поетеса проводила тут час та якою запам'яталася місцевим жителям.

Дядько Гриша та маєток над Хоморою

Рідний брат батька письменниці, Григорій Косач, працював у Полонному мировим посередником. Для своєї родини він був просто “дядею Гришею” – лагідною та веселою людиною, яка обожнювала природу.

Будинок Косачів у Полонному на вул. Академіка Герасимчука, 148. 9 липня 2009 р.Фото: Швітланьо

Табличка на Будинку Косачів у Полонному на вул. Академіка Герасимчука, 148. Фото: Відкриті джерела

Колись Будинок Косачів був справжнім осередком дослідження природи Волині. Всередині кімнати дядька були незвично оздоблені: там стояли опудала місцевих птахів і тварин – орлів, диких кіз, кабанів. Навколо ж самої хати, що стояла неподалік мальовничих берегів Хомори, Григорій Антонович власноруч висадив великий парк-сад. Там росли фруктові дерева, липи, в'язи, ялини, сосни та різні сорти акації.

Листи з Полонного: літній відпочинок 1893 року

В архівних матеріалах Лесі Українки та Косачів є чимало згадок про наше місто. Навесні 1893 року Леся Українка планувала відпочинок і писала з Колодяжного до Михайла Драгоманова:

"Весна, хоч і поганенька, мене дуже поправила, а от зимою, як то звичайне, мені приходилось часто погано. Тепер я повернулась на літній стрій і вже думаю, куди б то насамперед поїхати. Хочу в кінці мая рушити з тіткою до Полонного..."

Наприкінці травня вона справді приїхала сюди із сестрою Ольгою та тіткою Олександрою. У листі до матері від 5 червня 1893 року поетеса описала своє гостювання:

“Люба мамочко! Сьогодні ми вже в Києві... У Полонному ми були тільки біля пам’ятника та в Новоселиці, а в Миропілля дядько одного дня збирався нас повезти, то коней не було. В Новоселиці дядько взяв у палаці картину, щоб Тося змалював... В Полонному ми не купалися, бо одно те, що вода ще холоднувата (16 градусів), а друге, що там на більшій частині з берега одразу "прикро" і хто не конечне плаває, то й страшно. Є і добрі місця, але зате вони далеко від дядькової хати. Дядько вмовляв нас, щоб ми зоставалися у нього, а він нам найме коня возити нас до купання, та я подумала, що так не варт зоставатися, бо і коня трудно найняти і сторона полонська мало чим сухша і тепліша від колодяженської”

Попри відмову від купання, Леся активно вивчала навколишні села, записувала місцевий фольклор та цікавилася побутом полончан.

Спогади очевидців: допитлива дівчина з русою косою

Потрет Лесі УкраїнкиФото: Відкриті джерела

Пам'ять про візити поетеси довго зберігалася серед місцевих жителів. У 1967 році краєзнавці записали свідчення полончанки Д. С. Ляховецької, яка переказувала спогади своєї матері про юну Лесю:

"До нас Леся щоранку приходила брати свіже молоко. Моя мати розказувала, що це була дуже цікава і допитлива дівчинка. Вона часто просила дозволу погратися з каченятами, яких було в нашому господарстві багато. Любила квіти, плела віночки з кульбаби. Часто бігала в поле, збирала волошки, дуже любила вечорами слухати народні пісні, яких співали парубки та дівчата".

А ось мешканка міста М. С. Костелецька особисто бачила поетесу вже в дорослому віці, коли та гостювала у дядька-захисника, який допоміг родині Костелецьких у суперечці з поміщиком:

"Одного разу нам сказали, що приїхала племінниця Косача – Леся. Мені тоді було 10 років, Лесі – близько двадцяти. Я пригадую цю дівчину: статна, обличчя худорляве, руса коса, гладко зачесана догори. Вона була така велична і разом з тим привітна. Такою запам'яталась мені Леся, коли приходила до нас в сад, де ми бавились".

Сьогодні пам'ять про ці події живе не лише у назві центральної вулиці чи пам'ятнику, який розташований у нашому місці. Розуміння того, що цими стежками ходила одна з найвидатніших постатей української літератури, надає місту особливого історичного значення. Її зв'язок з нашим краєм – це та культурна спадщина, яка викликає гордість і яку варто берегти. Нині історичний Будинок Косачів не зберігся у своєму первозданному вигляді – зараз на місці колишньої садиби розташована забута та занедбана не діюча загальноосвітня школа №5.

Щоб краще уявити атмосферу тогочасної садиби, побачити місце, де гостювала Леся Українка та ще глибше зануритися в історичний екскурс нашого міста, пропонуємо прямо зараз переглянути відео про садибу Косачів у Полонному, де раніше гостювала відома поетеса.